Дитинство – не підготовка до майбутнього життя, а життя теперішнє, яскраве самобутнє.
І від того, як минуло дитинство, великою мірою залежить, якою людиною стане сьогоднішній малюк.
В. Сухомлинський
Практичний психолог: Грицак Тетяна Володимирівна
Освіта: повна вища, кваліфікаційна категорія «Магістр »
Закінчила: Хмельницьку гуманітарно -педагогічну академію, 2010 році.
Стаж роботи: 9 років.
Педагогічне кредо: « Дитинство – це ранок життя людини, а ранок має бути щасливим».
Пріоритетні завдання роботи психолога ДНЗ:
підвищення ефективності навчально-виховного процесу;
своєчасне виявлення труднощів, проблем та умов індивідуального розвитку дітей у навчальній діяльності та поведінці.
організація методичної роботи з адміністрацією, педагогічним колективом з метою проведення діагностики ціннісних орієнтацій та установок дітей та вихователів, організованості та психологічного клімату в групі та педагогічному колективі, особливостей спілкування.
Для чого потрібен психолог?
Психолог спритний і моторний,
І до справ усіх проворний.
У розмові – дуже вправний,
Завжди має свіжий план він,
Не дивуйтесь цьому слову –
З кожним знайде спільну мову!
Можна сказати, що до психологів всі вже звикли. Ці фахівці допомагають вирішувати особистісні проблеми, проводять психологічне тестування, тренінги, навчальні ефективно спілкуватися і вирішувати конфлікти, складають психологічні портрети і характеристики і багато чого іншого. Але все це стосується, в першу чергу, дорослих людей.
А чим же займаються дитячі психологи? У яких ситуаціях батькам може бути корисна, а в яких просто необхідна консультація цього фахівця?
Якщо є якась тривога за свого малюка, візит до психолога допоможе розібратися з ситуацією і з емоційним станом дитини об’єктивно. Виявити причини виникаючих труднощів, якщо вони є. Врешті-решт, адже не вважається чимось негожим відвідувати стоматолога для перевірки і необхідної профілактики. Чомусь про психологів ж іноді зберігається така думка, що візитом до цього фахівці підтверджують свою «ненормальність». Це, звичайно ж, не так: психолог, взагалі, за визначенням, працює тільки з психічно здоровими людьми.
Інший випадок виникнення необхідності звернутися до дитячого психолога часто співпадає з так званими віковими кризами у розвитку дитини (рік-півтора, три-чотири, шість-сім і підлітковий період). Що відбувається в ці моменти? Віковий криза означає, що в розвитку людини відбувається різкий стрибок, що щось радикально змінюється. Мама й тато ж не встигають звикнути до цих змін, не враховують їх у спілкуванні, використовують виховні прийоми, вже не дієві в нових умовах. Все це накладається на підвищену емоційність дитини, характерну для перехідних періодів.
Капризи, агресія, впертість дитини – і почуття безпорадності у батьків. Цілком природна реакція – звернутися до фахівця. І це справді може допомогти. Психолог допоможе розібратися в суті виниклих труднощів, підкаже виховні прийоми, а при необхідності позайматися з дитиною, щоб допомогти йому подолати непростий період.
Що роблять дитячі психологи?
Отже, ці або якісь інші причини привели вас до думки про звернення до дитячого психолога. У чому ж може полягати його робота?
• Психодіагностика
Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик. Їх мета – визначити об’єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам’яті, уваги, мислення і т.д.). Якщо для дорослих часто використовуються тестові методики, відомі багатьом, то в арсеналі дитячого психолога звичайно це особливі методики для дітей. Фахівець може попросити вашої дитини щось намалювати. Може пограти з ним в захоплюючу гру – насправді ж за допомогою цих процедур збере необхідні дані.
• Розвиваючі заняття
За допомогою розвиваючих психологічних ігор фахівець допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Увага, пам’ять, посидючість, логічне та образне мислення – в арсеналі дитячого психолога розвиваючі ігри для дытей різного віку. Найчастіше, що розвивають психологічні заняття проводяться відразу з групою дітей, і в такому випадку дитина також вчиться спілкуватися з іншими дітьми, сприймати соціальні норми.
•Корекційно-відновлювальна робота
За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психотерапевтична робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психотерапія може знадобитися, якщо дитина пережила сильний стрес: втрату близьких, фізичне або психічне насильство і т.п.
Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Наприклад, для зовсім маленьких дітей дуже дієвим методом виявляється так звана пісочна терапія (спеціально організовані заняття з піском). Для дітей старшого віку дуже ефективна буває казкотерапія (Заняття з застосуванням спеціальних психотерапевтичних казок як готових, так і складаються в ході взаємодії дитини з психологом). Гра, малюнок, казка – всі знайомі і цікаві для дитини предмети і заняття стають в руках спеціаліста потужним засобом допомоги.
• Консультування батьків та сімейне консультування
У психологів є така відома аксіома «Проблеми маленьких дітей – це проблеми батьків». І це насправді так. При уважному розгляді причини всіх дитячих труднощів перебувають у сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання і т.д. Тому часто виходить так, що для вирішення проблеми дитини досить батькам самим розібратися в причинах і змінити щось у своїй поведінці, в навколишньому середовищі дитини. Психолог на консультації допоможе вам побачити себе з боку, об’єктивно оцінити свої методи виховання. Гарний психолог ніколи не буде судити або дорікати вам за що б то не було. Він просто дасть вам у руки нові, більш ефективні інструменти виховання, розповість більше про вікові особливості малюка.
Наступним напрямком роботи є просвітницький – регулярні виступи на батьківських зборах, та розміщення цікавої психологічної інформації у інформаційних куточках кожної групи та на веб-сайті ДНЗ.
Напрями роботи психолога ДНЗ
Робота з дітьми:
1. Визначення психологічної готовності дітей до шкільного навчання: діагностика та методичне забезпечення корекційно-розвивальної роботи з дітьми, які не підготовлені до школи.
2. Визначення емоційного стану дітей в групі, рівня їх адаптації до нових умов навчально-виховного процесу; визначення причин порушення спілкування дитини з дорослими і дітьми; допомога дитині в налагодженні стосунків з оточуючими (батьки, вихователі, однолітки).
3. Визначення певних здібностей дитини, проведення додаткових розвивальних занять за необхідності.
4. Визначення дітей, які потребують спеціального корекційного навчання: виявлення дітей із вадами розвитку, оформлення документів направлення дітей на обстеження до ПМПК, відстеження динаміки розвитку цієї дитини.
5. Діагностика вікових особливостей дітей для подальшого планування індивідуальної навчально-виховної роботи психолога,батьків, вихователів.
Робота з педагогічним колективом:
1. Пошук шляхів оптимізації навчально-виховного процесу: проведення психологічного аналізу заняття, допомога вихователеві у підготовці розвивальних занять для розвитку пізнавальних процесів та особистісні характеристики дитини.
2. Індивідуальні консультації для вихователів щодо проблем особистісного, емоційно-вольового та розумового розвитку дитини. Надання рекомендацій щодо розвитку певних здібностей дитини, її обдарованості,полегшення адаптації до нових навчально-виховних умов.
3. Психологічна просвіта педагогічних працівників: проведення групових консультацій, семінарів, виступи на педрадах за психологічною тематикою, надання літератури, робота стенду тощо.
4. Психологічна підтримка вихователя: психологічне консультування особистісних проблем, проблем взаємин у колективі; психологічні тренінги розвитку позитивного мислення, ефективного спілкування, подолання конфліктів.
Робота з батьками:
1. Робота за запитом.
2. Вивчення особливостей спілкування з дитиною в сім’ї, стилю виховання.
3. Індивідуальні та групові консультації для батьків щодо проблем особистісного, емоційно-вольового та розумового розвитку дитини. Надання рекомендацій щодо розвитку певних здібностей дитини, її обдарованості,полегшення адаптації до нових навчально-виховних умов.
4. Психологічна просвіта батьків (батьківські збори, література, стенди, лекції, бесіди, тренінги).
Поради психолога
Подавайте дітям приклад гарної поведінки
Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка – приклад для наслідування.
Змінюйте оточення, а не дитину
Ліпше тримати ціні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.
Висловлюйте свої бажання позитивно
Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого не бажаєте.
Висувайте реальні вимоги
Враховуйте вік дитини, ситуацію в якій вона опинилась. Ви маєте бути терплячим до маленьких та хворих дітей.
Не надавайте надто великого значення заохоченням та покаранням
З дорослішанням дитини покарання та заохочення стають менш результативнішим. Пояснюйте причину вашого рішення. Зі старшими прагніть до компромісу, а з меншими – використовуйте тактику переключення уваги.
Обирайте виховання без побиття та крику
На початку крик та фізичні покарання можуть здаватися результативними, але згодом виявиться: щоразу ви змушенні бити все сильніше, щоб досягти бажаного результату. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю та поваги до інших. Дослідження доводять , що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими.
Допомагайте дітям поводитися краще, даючи їм вибір
Не сперечайтеся з дитиною про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їй зробити вибір: нехай вона сама вирішує, у що одягатися чи що їсти. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що ви її постійно контролюєте.
Проявляйте свою любов
Саме любов є найважливішою потребою всіх людей і однією з основних передумов їхньої позитивної поведінки. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
Прислухайтеся до того, що говорить ваша дитина
Цікавтеся тим , що робить і відчуває ваша дитина.
Визначте певні обмеження для дітей
Усі взаємостосунки потребують обмежень, навіть й ті, що будуються на любові та довірі. Діти почуваються безпечніше, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
Використовуйте сміх для того, щоб розрядити напружену ситуацію
Часом батьки бувають занадто серйозними. Умійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміятися за кожної слушної нагоди. Це допоможе сповна відчути радість батьківства.
Намагайтеся побачити світ очима вашої дтитни і зрозуміти її почуття
Пригадайте, як ви почувалися, коли були дитиною, й яким незрозумілим здавався вам світ дорослих, якщо з вами чинили несправедливо.
Хваліть і заохочуйте дитину
Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте її докладати до цього зусиль.Хваліть її за хорошу поведінку.
Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого
Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосується її. Прислухайтеся до думки дитини. Подумайте, яким чином сказати дитині щось неприємне. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
Плануйте розпорядок дня дитини
Діти почуватимуться безпечніше, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
Будьте послідовними у дотриманні правил, встановлених у вашій сім’ї
Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.
Не забувайте про власні потреби!
Коли відчуваєте, що вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить вам задоволення.Якщо ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.І пам’ятайте: діти мають право на позитивне ставлення до себе.
Як підвищити соціальний статус дитини у групі?
Вихователь повинен демонструвати бажану поведінку. Коли діти бачать, що вихователь їх поважає, співпрацює з ними, шукає взаємоприйнятних рішень, висловлює свої емоції, це сприяє створенню у групі атмосфери дружби та взаємоповаги, а діти починають наслідувати поведінку вихователя.
Запропонуйте дітям намалювати себе та своїх друзів, запитайте, що їм подобається в собі та друзях (спонукання позитивного ставлення до себе та інших).
Слід налагодити спільну ігрову діяльність та спілкування.
Провести бесіди на морально-етичні теми, про культуру поведінки, правила перебування у дитячому садку.
.Щодня підбадьорувати, хвалити, показувати позитивне ставлення до ізольованих дітей, виховувати впевненість у собі. Вивчити інтереси та схильності даних дітей.
Створити ігрові групи для ізольованих дітей: Доручайте ізольваним дітям різні види робіт у групі, спільні доручення з іншими дітьми. Якщо діти без потреби звертаються за допомогою, заохочуйте їх виконувати завдання самостійно (пояснення, звернення до попереднього досвіду, схвалення).
Під час рольових ігор демонструйте, що відбувається, коли хтось не дотримується правил (повага до інших, до їх прав).
Заохочуйте співпрацю і взаємодію з однолітками під час ігор, виконання завдань.
Учіть дітей співчувати і допомагати іншим. (Призначайте у гру «помічника на день» Можна призначити й кількох «помічників» для виконання різних робіт. Одним із завдань може бути допомога другові, що потребує підтримки і співчуття.
Проведіть заняття, що присвячене визначенню схожих і відмінних рис дітей. Намалюйте з дітьми плакат, на якому зображені їхні улюблені страви, кольори, іграшки тощо.
Нагадуйте малятам про правила поведінки в групі та їх наслідки. Розіграйте проблемні ситуації. Доцільно, щоб роль дитини з поганою поведінкою грав вихователь. Допомагайте дітям знайти можливі розв’язання проблеми до того, як ситуація знову повториться. Наприклад: «Щоб ти міг зробити наступного разу, коли це трапиться? ».
Залучайте дітей до розробки правил поведінки у групі. Викладайте ці правила у позитивному настрої, наприклад: «Ми турбуємося про нашу групу і матеріали».
Проводьте ігри та вправи, що спрямовані на розвиток почуття доброзичливості, уваги одне до одного, створення можливості кожній дитині почуватися в центрі уваги.
Сприяйте створенню системи дружньої підтримки, щоб діти іноді могли звертатися по допомогу до товаришів, а не до дорослих.
Учіть дітей бути відповідальними. Хваліть їх за правильні вчинки: «Дякую, що ти не забув зачинити двері, тепер ми не замерзнемо».
З метою формування дружніх взаємовідносин у групі, слід проводити не лише ігри, а й бесіди, читання художньої літератури, спортивні розваги, свята на тему дружби та товариськості.
Чому діти плачуть
Немовлята всюди плачуть однаково. Коли вони виростають, у них виявляються неоднакові звички. Це — результат виховання. Нещодавно я вкотре спостерігала не дуже приємну ситуацію: на вулиці: істерично плаче дитина років чотирьох, і так само істерично кричить на неї зовсім молода мати. Не знаю, чому її так розлютило дитя, але вона дико кричала на нього: «Якщо зараз не замовкнеш, я покину тебе тут, будеш жити на вулиці!». Мабуть, жінка вважала, що після таких слів дитина має тут же заспокоїтися і припинити плакати. І мати дійсно робила вигляд, що залишає дитину саму, йдучи все далі й далі, а маля, захлинаючись сльозами, бігло за нею, доки не впало. Як часто ми, дорослі, вважаємо, що краще покарати малюка, накричати на нього, ніж спокійно вислухати і спробувати зрозуміти. Адже ми не вирішуємо проблему, нас дратує плач, непослух, свій гнів на самих себе намагаємося перекласти на дитину. Нам дуже важко зрозуміти: якщо дитина плаче, значить, їй погано.
Причини непослуху малят
Хочу! Напевно, це найскладніша проблема, коли дитина влаштовує істерику в магазині, вимагаючи чергову іграшку. «Розбори польотів» даремні, маля починає грати на публіку і кричати ще сильніше. Звісно, якщо дитина розбещена і звикла отримувати все на першу вимогу, то їй дуже важко пояснити, чому зараз ви відмовляєте. Можливо, краще залишити магазин і спробувати переключити увагу дитини на щось інше, а вже вдома обговорити необхідність покупок? Моя знайома, знаючи такі проблеми своєї дитини, намагалася в дитячі магазини ходити одна.
Мені боляче! Ну, здається, все просто, якщо боляче — значить треба плакати. У дівчаток плач ми сприймаємо нормально, а от хлопців умовляємо терпіти, вони ж — майбутні чоловіки. А чи треба? Ми не любимо, коли наші чоловіки не діляться з нами своїми проблемами, не розповідають про власні переживання, правда? Але ж самі виховуємо їх такими, з дитинства переконуючи, що чоловік ніколи не повинен плакати. Звичайно, йому потім соромно зізнатися у своїй слабкості. Але це і не означає, що хлопець повинен рости істеричним, усе має бути в міру. Добре, якщо ми вислухаємо і поспівчуваємо синові. Колись він поспівчуває нам…
Мені прикро! Причина схожа на попередню, хіба що біль не фізичний, а душевний. Дитина плаче від образи, від власного безсилля, від несправедливості. Хіба можна залишатися осторонь? Це нам із нашим досвідом дитячі проблеми здаються дрібницями, ми відмахуємося від них, мотивуючи зайнятістю і марністю розмови. Але ж навіть для найменшого малюка невелика образа може стати трагедією життя. А ми кричимо тому, що він плаче… Замість того, щоб спокійно поговорити, — сердимося. Але ж дітлахи копіюють нашу поведінку, і якщо ми будемо спокійні та розсудливі, то й вони наступного разу істерику замінять спокійною розмовою. Головне — проявити терпіння.
Дорослі, зверніть на мене увагу! У наш вік нестримного прогресу ми мало часу проводимо з дітьми. Приходячи додому, насамперед ідемо на кухню, говоримо по телефону, дивимося серіал. Що залишається дітям? Наше роздратування, коли відволікають від улюбленого заняття: «Мамо, подивися, що я намалював!». Багато з нас байдуже поглянуть і продовжать своє. А дитина хоче, щоб її роботу оцінили, обговорили, похвалили!
Я впертий, буде так! Це вже результат вашого виховання. Мабуть, у минулому ви, шановні батьки, надто часто потурали дитячим капризам і примхам.
Прикладів і причин може бути безліч, результат один — навіть немовля плаче від браку материнського тепла. Я закликаю до одного: зверніть увагу на проблеми дітей, не залишайте їх наодинці зі своїм горем, сто разів подумайте, перш ніж кричати і звинувачувати малюка. Діти — особистості від народження, і ми просто зобов’язані поважати їхні почуття.
Не плач, малюче, я скоро повернуся…
Що робити, якщо дитина плаче при розлученні з мамою. Ранок. Усе швидко, все на бігу, стільки всього треба зробити, що краще б і зовсім не лягати. Усе одно сорочки не випрасувані, залишився посуд, та й звіт сам собою чомусь не написався… Ось ви вже на порозі дитячого садка. Потрібно бігти на роботу або додому виконувати щоденні справи…Стоп! Ви ловите на собі зацікавлений погляд малюка: «Ти куди, мамо? Я з тобою!».
Що робити? Ви повертаєтеся, притискаєте його до себе, шепочете щось ласкаве, заспокійливе, але напад істерики вже близько. І ось у дитини все всередині заклекотіло, полилися гіркі сльози. Сумка відставлена, помада стерта. На роботу ви точно не встигнете.
Знайома картина? Повторюється майже щодня? Чи ви просто втікаєте зранку потай, поки маля ще не зрозуміло, що з ним відбувається? Віддаєте малюка вихователю і говорити малюку, що про нього деякий час попіклується вихователь? Малюк не хоче залишатися з вихователем і зі сльозами на очах просить, щоб ви взяли його із собою?
Отже:
Знаючи, що малюк важко переживає розлуку з вами, спробуйте заздалегідь придумати і прорепетирувати кілька різних способів прощання, наприклад, міцні обійми, погладжування по спинці, ласкаві слова. Можливо, це допоможе відвернути дитину від сумних думок;
Якщо вам неодмінно треба піти, постарайтеся самі бути спокійною і впевненою, малюк відчуває ваш стан: якщо ви стурбовані, то незабаром і дитину охопить занепокоєння;
Перед своїм відходом запропонуйте маляті гру, яка могла б надовго захопити, щоб ваш вихід здався менш значущим, ніж процес гри. Пограйте трохи разом із дитиною, а потім запропонуйте сконструювати що-небудь до вашого приходу або намалювати картинку, прибрати іграшки.. Але не варто користуватися таким прийомом щоразу, як ідете, інакше малюк думатиме, що від нього відкуповуються);
Скажіть, коли ви повернетеся. Нехай дитина ще не зовсім добре орієнтується в часі, але все одно вкажіть, скільки будете відсутні (15 хвилин, 2—3 години), і дайте якісну характеристику часу свого повернення. «Повернуся скоро, ти ще навіть не встигнеш зібрати мозаїку», «Я повернуся через дві години, за цей час ти встигнеш поїсти і погуляти, прибрати іграшки», «Прийду, коли ця стрілка зупиниться тут, на цифрі 5». Малюк буде уважно стежити за стрілкою і не турбуватиметься, поки стрілка не зупиниться на зазначеній позначці;
Якщо ви вперше приходите до дитячого садка, то трохи побудьте втрьох (ви, вихователь і дитина), хвилин 30-60 хв. Дитина повинна побачити, що мама довіряє вихователю і спокійна в її присутності. Малюкові можна сказати, що інша людина також подбає про нього, скажіть, що вона (краще називати ім’я вихователя) обов’язково погодує його, покладе спати, погуляє разом із ним, пограється і їй можна довіряти;
Обов’язково скажіть дитині, що ви йдете. Нагальні втечі «по-англійськи» травмують її, позбавляють почуття безпеки, створюють відчуття, що мама може піти в будь-яку хвилину. Малюк постійно стежитиме за вами, недовірятиме і плакатиме щоразу при розлуці. Не провокуйте дитину такою втечею, краще попередьте. Помахайте рукою на прощання: «Поки що я йду, але скоро повернуся»;
Якщо малюк ніяк не заспокоюється, продовжуючи плакати, не кричіть на нього, не витирайте роздратовано сльози, краще візьміть на руки, обніміть, трішки погойдайте. Намагайтеся не хвилюватися самі, заспокойте дитину. Подумайте, що це не її примха завжди бути біля вас, а природне бажання бачити поряд близьку людину, яка дарує відчуття тепла і безпеки;
Якщо дотримуватися цих нескладних рекомендацій, можливо, дитячих сліз стане менше.
